Забули пароль?
12 днів у Національному кіноархіві України – Центрі Довженка
Завдяки програмі резиденцій Української мережі культури я маю нагоду провести два тижні у Центрі Олександрі Довженка, тобто державному кіноархіві України.

 


 Мені хотілось переглянути старі українські фільми, ознайомитись з роботою Довженко центру, тому я вийшла з ними на зв'язок і можна сказати «змусила» бути приймаючою інституцією. Wiz-Art співпрацював з Центром до того, тому це було нескладно.


Національний центр О.Довженка – це єдина в Україні інституції, що займається збереженням, відновленням та дослідженням кіно. Ця резиденція для мене - можливість заглибитись у витоки українського кіно, набратись натхнення від фільмів, які лежать в архіві, ще не оцифровані, відреставровані і навіть ніколи не виходили у прокат (до прикладу, фільм «Хліб» 1930 року).


Я планую задокументувати свій досвід з допомогою фото, відеоматеріалів, блогу та інфографіки, зробивши інформацію доступною для широкого загалу. Оскільки Центр Довженка є частиною Національного агентства з питань кіно, дуже важливою є можливість доступу до статистичних матеріалів, інформації «з перших рук».


Щодня я спілкуюсь з новою командою і старими працівниками (кінотехніками, секретарками чи навіть охоронцями на прохідній), довліджую приміщенні центру, дивлюсь фільми так, як це робили десятки років тому… Я знаю, що Іван Козленко та його молода команда справжні фанати своєї справи, роблять це професійно і з запалом, попрацювати чи просто поспілкуватись з ними – задоволення . Вони надихають мене продовжувати те, чим ми займаємось.  Якось Іван сказав мені, що до його приходу всі англомовні листи до Центру ігнорували лише через те, що ніхто не знав іноземної мови. Зараз тут по-іншому. Це прекрасна тенденція, з року в рік я бачу, як Центр розвивається і набирає обертів. Я думаю, сфера культури змінюється завдяки таким простим речам.


Мої дні складаються обов’язково з кількох годин у Центрі Довженка, перегляду фільмів. Оцифровані фільми я дивлюсь вдома. Окрім того, маю зустрічі з потенційними партнерами, а також з моєю підтримкою у цьому проекті – дизайнеркою, яка робитиме інфографіку. Великим випробуванням і водночас перевагою під час резиденції є момент самоорганізації. Часом моя резиденція нагадує job shadowing, коли незаплановані речі з’являються в процесі.


 


Варто переглянути