Забули пароль?
Альтернативні мистецькі путівники. ХЕРСОН
«А ти знаєш про Херсон цей жарт, ну про сон Катерини?..» - і мій знайомий, якому я, захлинаючись, розповідала про арт-путівник, не уник фатальної помилки, від якої застерігають автори у постскриптумі:

P.S. И самое главное. Приезжая в Херсон, никогла – слышите,НИКОГДА! – не повторяйте в присутствии херсонцев заезженную шутку про плохой сон Екатерины.


 Але я стовідсотково неупереджена щодо цього міста – ніколи не була там, не маю жодного знайомого з Херсону і про жарт цей дізналася лише з путівника! Тому можу зізнатися: перше, що хотілося зробити після перегляду кількох сторінок – кинутися розціловувати його укладачів. Але їх поруч не було, тож ніхто не постраждав. І зараз я розкажу, чому дозволяю собі не приховувати емоцій.


 Путівник підкорює з першої фотографії – на обкладинці. Колись бачила таку ж картину у Львові, але все одно думала: колаж / не колаж. Виявилося, ні:


 Многоэтажки на Таврическом окнами выходят на бывшее вертолетное поле. Сейчас там пасутся коровы, и из окон можно наблюдать пасторальный пейзаж…


 Коли я розкрила сторінку номер вісім – на моїх очах вже були сльози щастя. Ось вони, люди, для яких водійські музеї на лобовому склі – привід для рефлексії, а не лише для зневажливої усмішки:


 ... две вещи неовратимо наступают: Китай и прогресс. На традиционных красных китайских подвесках качаются изображения святых заступников, нанесенные на сверкающую поверхность CD-дисков.


 Херсонський путівник використовує наївну і просту, але дієву схему алфавітного каталогу. Від А до Я: архітектура, автобуси, афіші, баркасинг, блошка … музей тоталітаризму і так далі за алфавітом. В цій схемі погано те, що нею вже скористалися всі. Але чим, скажіть, у цьому світі ще не скористалися? Добре в ній те, що вона вимагає вигадувати або пригадувати дивні об’єкти для літер Э, ъ, Ф, Ц - этажи, заумь, фалеристика, цвет. Так само виборюють право на видимість невизнані «семки», «голубятни», «пляж», «урны» і навіть «хозяева». Це наче грати «в города» з кимось, хто родом из СССР.Скажімо, вам 10 років, і пройде щонайменше стільки ж років, доки ви почнете  розрізнювати Таджикістан, Туркменістан, Казахстан, Узбекістан і Киргизстан, але назви міст вже намертво вгризлися у ваш мозок: Алма-Ата, Ашхабад, Бішкек, Бухара, Душанбе, Ош, Самарканд, Ташкент.


Мені імпонує цілком здоровий тон путівника: відсутність екзальтованого наголошування на унікальності міста Херсона і херсонців, а коли все ж трапляється щось подібне – то вплітається в текст обережно, і тому не ріже вухо, не відлякує. Я зітхаю з полегшенням – адже насправді в путівникові Херсоном чимало саме не унікальних, а універсальних феноменів: «кунст-камери» в автобусах, мальовані від руки афіші, блошиний ринок, брами, вітражі, народний дизайн, вуличні музики, доміно, кіно, мозаїки, люки, трафарети, урни, годинники та інше.  Ці речі є в кожному більшому чи меншому місті, і цінні вони саме не «херсонськістю» (перепрошую, якщо цей словотвір ріже херсонцям вухо), а нетривкістю, мінливістю, незначністю. Це те що під сподом, невидиме.


 Про невидиме скажу трохи більше. Мені здається очевидним такий виток ідеї Херсонського путівника (окрім бажання представити альтернативний ракурс погляду на місто). Це польський проект дослідження візуальності містаNiewidzialne Miasto,  ініційований соціологами університету імені Адама Міцкевича в Познані в 2008 році. Для цього проекту зібрані фотографії з більш як десяти польських міст. На цих фото геть усі – від химерних годівничок для голодних птахів до примітивних графіті на стінах та рекламних вивісок.  Автори проекту описують так свою мету:


 ...Перезентація того, що конституює сьогодні простір та іконосферу польських міст, а що є водночас невидимим не лише через нашу неувагу, 


 а також через те, що не вписується в наше уявлення про сучасне місто, бо є надто аматорське, кітчове, старомодне, провінційне або ж просто відмінне естетично… 


 документація часто ефемерних проявів креативності мешканців, збереження пам’яті про них у вигляді візуального свідчення… спроба нагадати, що місто створюють його мешканці. Презентувати, як мешканці освоюють свій життєвий простір, найближче оточення, яким чином перетворюють вони речі звичні на унікальні, як надають вартості тому, що здається непотрібним, як позначають вони місто своєю присутністю.


 Польська ініціатива продовжилася в Україні – це проект «Невидимый город» у Харкові. Він відбувався у 2012 році і чомусь маловідомий. Харківський проект невигадливо повторює цілі польського Невидимого міста і нічого не додає нового, тож, може, так йому й треба. 


Йдеться не про те, що альтернативний мистецький путівник Херсоном запозичує польську чи харківську ідею, а про загальну тенденцію, яка помітна і різноманітних менших ініціативах, для прикладу, Неинтересный Киев. Привид уваги до непомітних деталей  тут ходить під руку з популярним розумінням постмодерну із усіма розпорошеннями, різомами, іроніями тощо. Отже, мерехтіння візуальних деталей, які не хочуть ніяк бути зшитими в цілісну картину. Альтернативний мистецький путівник містом Херсон, балканським феноменом.


Варто переглянути