Забули пароль?
Альтернативні мистецькі путівники. Івано-Франківськ - Київ
Івано-Франківськ неможливо законсервувати, Станиславів неможливо реставрувати. Передгірський порт наполягає на мінливості."

Над "БЕЗАЛЬТЕРНАТИВНИМ" ПУТІВНИКОМ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОМ працювала  молодіжна мистецька формація Форумс. Путівник вийшов змістовний, хоча з погляду на обкладинку – надміру традиційний. Путівником має бути досить зручно користуватися, гуляючи містом. Якщо ми знайомі з жанром туристичних путівників, то в плані структури та змісту цей нас навряд чи здивує.


Не здивує, бо  звертає увагу на звичні просторові маркери, які видаються важливими туристові. Путівник, звісно, виходить за межі середмістя, маршрут простягається до спального району Пасічна, забудованого “традиційними совєтськими будівлями, хатами-коробками, а наприкінці [мікрорайону]– приватними будинками «чвораками»”.


Але уявна прогулянка Франківськом  виглядає пересуванням між умовними позначками, на яких читаємо: "важливий об’єкт, варто звернути увагу".  Рівномірний транзитний рух містом (ніяким, нічиїм, непомітним, просто відсутнім у путівникові) переривається час від часу справді "значимими", в межах такого підходу до простору, точками. Хоча це й не точки, а обов’язково вертикалі. Така прив’язаність до вертикального, такого, що домінує над горизонтальною хаотичною масою, властива звичному ставленню до міста. Монументи, меморіали, кам’яниці, собори, інші споруди, яких об’єднує саме те, що вони вивищуються над морем повсякдення. І в цей спосіб схоплюють наш погляд. Їхні обриси такі, що здатні затримати вільне блукання ока, вони впорядковують тканину міста. Це вже не рівномірне сире полотно, а на цім рушникові зацвіли вже знайомі до болю палац, монастир, костел, університет, музей, синагога, пасаж, банк, бібліотека, готель…


Отже, безальтернативний путівник Франківськом закцентований на архітектурі. На тривких і міцних формах. Не обов’язково потужних, адже маємо й малі архітектурні форми, але завжди – нерухомих, вкорінених.  


Відшукати ці вертикалі можна, рухаючись шістьма запропонованими маршрутами. До кожного з них – мапа, легенда та опис важливих об’єктів.  Навіть прокреслені рожеві лінії маршрутів, якими варто пересуватися містом. Навколо вокзалу і до центру; в межах фортеці; центральною вулицею і центральним майданом; до Звіринецької діброви; віддаляючись від середмістя; до мікрорайону Пасічна. 


Але я захопилася. Насправді безальтернативний путівник розповідає не лише про закам’янілі форми. Цілий розділ має назву "Коротка історія образотворчості в Станіславі" - десять сторінок щільного тексту. І звісно – літературний Франківськ або ж коротко про Станіславський феномен. Є також короткий огляд "безальтернативних мистецьких проектів": феномен Перкалаби, "Карпатський протяг", JazzBezz, свято ковалів та ще кілька інших проектів. Втім, думаю, їх є значно більше, і мені б хотілося про це почитати. Але мистецьким ініціативам приділили лише п’ять сторінок, натомість решта дванадцять сторінок займає огляд кав’ярень та ресторанів. Це елемент франківського гедонізму, в який хочеться вірити, навіть якщо його не існує.


 


 


ІНШИЙ КИЇВ переймається архітектурою значно менше. Його структура лаконічна. Маємо вісім маршрутів: атмосферні місця тусівок; футбольний Київ; місто багатьох барв; весільний Київ; радянський Київ; сучасна міська міфологія; велосипедний маршрут та Хрещатик у різні часи.


Путівник Києвом відрізняє від решти шести те, що всі статті (вісім маршрутів та п’ять статей-порадників) є авторськими. Одразу зрозуміло, чия точка зору і чиї вподобання висловлені в кожному тексті. Це також  дозволяє побачити, як тільки розгортаємо путівник, що над ним працювали більше десяти людей.


Київські маршрути складені не просторово, мапи тут мають другорядне значення, на відміну від безальтернативного путівника Івано-Франківськом. Хоча до кожного маршруту подані замальовки мап, вони не завжди дозволяють пересуватися цими шляхами пішки. Мусимо перериватися на метро чи інший транспорт, аби дістатися від першого "атмосферного місця тусівок" станції метро Лісова до клубу Хліb (в маршруті Тетяни Кремень) або ж, як у "Сучасній міській міфології" Алевтини Кахідзе, від дворику на Межигірській до платформи на Шулявській.


Путівник "Інший Київ не спонукає читача-прибульця віднаходити особисті шляхи пересування Києвом, а пропонує вжитися в маршрути киян. Наприклад, "Весільни Київ" Анни Хвиль чи "Хрещатик у різні часи" Сергія Машкіна». Слідуючи першим, ми відвідуємо місця паломництва молодих, гостей та фотографа в урочистий день весілля: Києво-Печерську Лавру, меморіал пам’яті жертв Голодоморів, Маріїнський палац, центральний РАГС та інші.  Якщо ж пересуваємося другим, натрапляємо на сліди минулого, "спресовану тридцятилітню історію центральної частини міста". Нам стане трохи прикро, бо є небезпека відчути себе чужими в цьому освоєному просторі буденного життя справжніх киян, яким відомі не лише старі назви вулиць, а й легендарні розливайки, просто гастрономи, кабаки та радянські ресторани.  


Дуже особистий порадник допоможе зорієнтуватися тим, хто втомився від шопінгу і у пошуках парку схотів перекусити нашвидку фалафелем, а зіткнувся з міліцією на вході в метро. Тут можна прочитати як про "перевірені десятьма шлунками" кіоски з шаурмою, так і про оригінальні крамниці з одягом, дізнатися, що робити у випадку зустрічі з міліцією і де в Києві ще лишилися великі скупчення дерев у кількості більше трьох.


Варто переглянути